Кожен запорожець належав до одного з куренів Січі. Слово «курінь» означало і хату, де проживали козаки і була їхня кухня, і військова, а пізніше й територіальну одиницю. Всього налічувалося до 38 куренів, в котрих гуртувались звичайно козаки-земляки. Не випадково більшість куренів носила назви українських міст.

Всі землі Війська Запорізького поділялися на так звані паланки. Це слово означало і фортецю, і територію, котра їй підлягала, і адміністрацію фортеці. Важко сказати, коли зародилися паланки, але на початку XVIII ст. їх було п'ять, а впродовж 1734-1775рр. кількість коливалась від 5 до 11, а саме.

Бугогардівська паланка охоплювала землі між лівобережжям р. Південний Буг та правобережжям р. Інгулець з одного боку, та Дніпром і кордоном з Османською імперією (Кримським ханством) з іншого. Паланковим центром був Гард-на-Бузі. В межах паланки налічувалося близько 500 зимівників. 

Кальміуська паланка знаходилася між річками Вовча, Кальміуг та Азойським морем. Центром паланки була слобода Домаха при впадінні р. Кальміус в Азовське море. Найзаселенішими у паланці були землі по р. Вовча та при витоках Кальміусу і Торця, де збиралася переважна більшість зимівників.

Кодацька паланка займала територію правобережного Надпорожжя та була однією з найзалюдненіших. У її межах перебувало понад 1 тис. зимівників. Центром паланки було містечко Новий Кодак.

Інгульська паланка розташовувалась на правому березі р.Дніпро, між річками Дніпро та Інгулець і верхів’ями Інгульця та Базавлука. Центром Інгульської паланки була слобода Кам’янка. 

Орільська паланка розміщувалась на півночі лівобережного Запорожжя між верхів’ями річок Оріль та Самара, центр – військова слобода Козирщина.

Протовчанська паланка охоплювала лівобережні володіння Війська Запорозького Низового між річками Оріль і Протонча. Паланковий центр розташовувався в слободі Личкін. Па території цієї паланки розміщувалось більше 1 тис. зимівників та кількадесят великих військовим слобод.

Самарська паланка була розташована на лівобережжі володінь Війська між річками Самара і Кінська. Її центром було містечко Самара.

Прогноїнська паланка охоплювала околиці так званих Прогноїв, або Прогноївських соляних озер, розташованих на Кінбурнській косі.

Єланецька паланка існувала на схід від р.Кальміус у околицях впадіння річок Сухий та Мокрий Єланчики і Міус в Азовське море.

Пашківський
Батуринський
Кущевський
Поповичевський
Кисляківський
Васюринський
Іванівський
Коринівський
Копелівський
Рогівський
Незамайківський
Корсунський
Іркліївський
Калниболоцький
Щербинівський
Уманський
Титарівський
Дерев'янівський
Шкуринський
Джерелівський
Менський
Пластунівський
Тимошевський
Дядьківський
Сергієвський
Брюховецький
Дінський
Ведмедівський
Кирилівський
Платнирівський
Канівський
Нижчестеблівський
Переяславський
Вищестеблівський
Полтавський
Величківський
Мишастівський
Левушківський

Були створені також Барвіностінківська, Личківська та Комісарівська паланки, які проіснували лише 2-3роки.