До середини 19в. практично нічого не було відомо і про таємне мовою кобзарів і лірників - "лебійську мове". При звичайних зустрічах лірники вітали себе на своєму арго: "Кудень клевий, лебiю!" - "Аби тобi кудень клевiщий!" ("День добрий, лебій!" - "А тобі день ще краще!").

     "Молитов на своїй мові діди не мають. Моляться по-нашому, і тільки перед кожною молитвою додають по-своєму:" О, Фез комунiській, до тебе кізiтаю! ", Тобто" О Боже ласкавий, до Тебе молюся ". Пісень, на їхній мові складеному, також немає: деякі "дідівські" пісні, складені на нашій мові, вони під веселий момент співають по-своєму, частенько і на інший мотив. Ось одна з таких пісень:

Коби мені хлібець святий,
а до хліба трошки сира,
а до сиру склянка пива,
I дівчина чорнобрива.
А по-дідівськи:
Коби менi кумса сяна,
а до кумси ще й тириня,
i бутельбух вовчаку
каравона чорнобрива.

     Співають, бувало, по-своєму, як раптом який з них побачить кого-небудь і крикне: "Гаврии пнають!" - Значить: "Пани йдуть!" І вже тоді або молитву говорять, або яку-небудь побожну пісню співають ".

     Нижче наведено короткий словник лірницького арго у порівнянні зі словником Шаповалов, взятий з роботи Ф. Николайчика "Відлуння лірницького мови. До статті Валеріана Боржковського" Лірники "(" Київська Старина ", № 4, 1890 р.). У дужках наведені лірницькі слова:

.Алыда - коровья шерсть (авлыда - корова)
Ахвес - Бог, церковь, иконы (Хвесь - Бог; клюса - церковь; бараи - иконы)
Вандзырить - везтти (вандзорыты - водить)
Варначк
а - курица (варнага)
Вислаки - яблоки (веслюка)
Вихро - сено (вихро)
Воксик - лес (оксым)
Волот - конь (волот)
Впулить - купить (опулыты)
Галасть - соль (галусть)
Гальмо - молоко (альмо)
Гарда, гардыман - водка (гертыха)
Гомерляс - сахар и мед (омеляснык - сахар, миляс - мед)
Декан - десять (дикона)
Дуляснык - самовар (дуляснык - огонь, дулясыты - палить, гореть, дулясный - теплый)
Закаплунить - запереть (закаплоныты)
Иорый - старый (иорый)
Каврей - пан (каврий)
Каня - шинок (каня)
Карабка - ложка (карабелька)
Кгуд - жид (гудзь)
Керить - пить (кырыты)
Кирха - свинья (кырха)
Ковтырь - горшок (ковтур)
Кресо кресинное - мясо
Кресо пленое - сало (крисо - мясо, плиный - белый)
Кудомник - колокол (кудовнык)
Кулыга - торговая лавка (кутыга - комора)
Кухтеча - бедный, беднота (кухтий)
Матлоха - табак (мутлаха)
Махиль - нож (махлыч)
Мерхля - овца (мехла)
Пленить - мыть (плинчиты)
Пленый - белый (плиный)
Похазник - хозяин (похазнык)
Псалка - рыба (псалка)
Пухталка - подушка (пухтавка - "пампушка")
Раха - женщина (раха)
Скиц - собака (скиць)
Скрипцы - ворота (скрипота)
Скумать - знать (скумиты - уметь)
Степня - печь (степур)
Стодный - богатый (стотень)
Стыга - зад (стыз, стыл)
Стычить - стоять (стычыты)
Хаз - двор, дом (хаза - хата, двор - хвирт)
Хирани - люди (херане)
Ховбы - деньги (хобни)
Хорье - сало (хоры)
Шмурный - глупый (шмурный)
Шусто - базар, ярмарка (шусто - местечко)
Якро - окно (зикро)
Яперить - брать (яперыты)

     Лайки лебійською мовою....з книги К.Черимського "Шлях звичаю" Цікаво, що свого часу, за свідченням П. Мартиновича, лайки лебійською мовою залюбки використовували навіть представники тодішньої губернської еліти. І нерідко так траплялося, що "лебійські" лайки чіпляли до самих основ і діяли на адресанта потужніше, ніж "московський мат". Для ілюстрації найбільш уживані лайки з "лебійського" лексикону.

Словничок лебійських лайок:
БезпікОтний-безрогий;
ГальмУтник-мамій (мамин синочок, слюнтяй, "той, хто звик ховатися під спідницю");
ЗвИгра-відьма;
ЗвигрУн-відьмак;
КирАка-п'яниця;
КИрха-свиня;
КОльба-жінка легкої поведінки;
КутрЯти-мочитися;
ЛитвАк-імпотент;
ОснЯк-гівно;
ПовзУнка-гадюка;
ПокривОшниця-покритка;
Псул-чоловічий статевий орган;
Стил, стизь-зад;
ТУха-жіночий статевий орган;
ХалО-кал;
Хверт-домовик;
ХИзити-випорожнюватися;
ХОб-чорт;
ЦИза-воша;
ШлягАвити, шлягАти-злягатися;
ШлягУн-сороміцький синонім слова "ловелас"

     Поширеними серед незрячих співців лайками були, наприклад такі:
-МАниця шлЯгана!
-Матері його кОник-непристойні вислови у бік матері противника.
-Цур тебе на тамаку!-пішов на х...
-Пнай нА псул!- те ж саме.
-А щоб собі прАнці нАйшли!-зичення недругові "французької хвороби".
-ХОбова скелИха-бісова сука.
-ХОвшин дельгОвий-чорт болотяний.
-ХОб безпікОтний-чорт безрогий.
-Щоб тобі накИндила кОврійка!- Щоб на тебе напала дришля!

В українській міфології існувало 44 чорти. Кожен із них мав своє ім'я. Посилання до кожного з них мало означати досить непривабливе покарання. Наприклад:"Пішов ти до Луканька!"-дослівно би означало:"Щоб ти всрався" і т. д. і т. ін